Главная » 2009»Февраль»25 » Звіт про подорож до печери Млинки від однієї з учасниць на ім"я Аня
Звіт про подорож до печери Млинки від однієї з учасниць на ім"я Аня
09:58
Якщо ти із тих, хто бажає активного відпочинку, гострих вражень та просто провести гарно час в кампанії дуже гарних людей, тоді тобі просто необхідно поїхати до печер Млинки, що на Тернопільщині с. Залісся. Одного дня мені просто пощастило дізнатися, що збирається туди група для спелеопрограми. І я, недовго думаючи, залюбки приєдналася до неї. Поїздка відбулася з 13 по 16 лютого 2009 року. Витратила я не багато (розраховували взагалі по 400 грн. на людину). Їхали потягом: в п’ятницю в вечорі виїжджали, в суботу в ранці були в Тернополі, далі електропоїздом до с. Залісся, назад в неділю в вечорі сідали на потяг в Чорткові, в понеділок вранці були вже в Києві. Дорогою ще був час (пару годин) на короткі оглядові екскурсії по містах Тернопіль і Чортків – дуже гарні місця, є що побачити))). Зі спорядження було тільки рюкзак, спальник, коремат, налобний ліхтарик, додаткові батарейки для нього, взуття для печери – кросівки, спортивні штани, гольф, наколінники, шапка для печери, перчатки одноразові тощо. Комбінезон для того, щоб заляпатись в печері глиною та повзати на колінах)))))), давали в оренду. Розкажу, чим так заохочує печера Млинки. Назва походить від того, що єдиний вхід знаходиться біля річки Млинка. Загальна довжина печери становить приблизно 37 км (в майбутньому до п‘ятидесятиріччя відкриття печери, довжина становитиме 50 км). Температура завжди там становить +9 + 10 градусів (перевіряли особисто термометром). Печера цікавить кристалами та масивними друзами пластичного гіпсу, сталактитами, сталагмітами, «кам’яними хвилями» тощо. В печері прокладено безліч туристичних маршрутів різноманітного ступеню складності. Звісно, найгарніші місця, як і все в цьому житті)))))), досягаються неймовірними зусиллями: чим простіше маршрут, тим менше в ньому «гарних речей», так що пролазили в таких місцяаааааааааах)))))) і такими методаааааааааами)))))), що ніколи і не уявляли, але все це було не марно і дуже цікаво. Ми були під землею 3 рази приблизно по 3 години, приходилось повзти на колінах, по-пластунськи, «висіти в повітрі» причому догори ногами,занурюватися туди, де нереально взагалі пролізти (пройти «шкуродери»), проходити «розпори», опираючись спиною з однієї сторони ущелини і на ноги з другої або на коліна, а внизу була прірва 5-10 м. Іноді було страшно, але нас захоплював спортивний дух та незвичне і дуже гарне видовище. Ходили ми двома групами по 7 чоловік (а нас було всього 14) з, до речі, дівчата, гарненькими, спортивними і приємними інструкторами)))))), які можуть повеселіти різноманітними байками про спелеологів та печери. Отже, приємного було дуже багато. Особливо це відчули мої м’язи по всьому тілу)))). Тобто, разом з незвичним, цікавим і гарним видовищем в печерах ми отримали порцію адреналіну, гарного настрою, фізичного навантаження на всі групи м‘язів (навіть на ті що, навіть і не здогадувались), приємний «печерний» масаж в «розпорах»)))))), спортивне задоволення від проходження важких місць («роддом», «банан», «прес», «фантазія») тощо. З задоволенням кажу, що поїхала би в печери знову))))))))))))
Здравствуйте, друзья. Мы с мужем въехали в новую квартиру, ремонт в которой, похоже, не делался никогда. В связи с тем, что на ее покупку пришлось продать старый дом, отдать все сбережения и даже немного занять у родителей, финансовая ситуация не позволяет воспользоваться услугами ремонтных бригад. А, тем не менее, у нас маленький ребенокhttp://strojdomsam.ru/ - , который просто не должен жить в таких условиях! Вот я и думаю, как максимально сэкономить на ремонте и хотим попробовать сделать его своими руками. Но дело в том, что у нас нет никакого опыта, поскольку муж больше головой работает, чем руками, да и боюсь, что придется потом переделывать все и исправлять, а это может повлечь еще большие расходы. Поделитесь опытом, может кто-то знает, как сделать ремонт подешевле и за что можно взяться самим, а к чему привлекать мастеров. Заранее благодарна.
Читаю вспоминаю как там классно ! Это мой первый раз в пещере, беру фотоаппарат никон ребята смеются, спрашиваю почему отвечают "первый раз всегда с фото, потом никогда"
... лезу нужны не 2 а 4ре руки итого одна рука в другой фото, маты теряются в пыхтении и сопении.. больше никогда с фото... всегда есть новечки они о возьмут фото.. вспоминаю смех ребят.
недавно были снова в Млынках страшно полюбил "фантазию". "роддом" кажется легким но жена держит за пятку, не пускает...
Прикольно звучить - що буде до 50 років 50 км. Це невідомо. Зараз печера - трохи більше 40 км (стараннями скромного автора цих рядочків), але що буде далі - того не знає ніхто. Наприклад від позначки 27 до 28 км. Пройшло 10 років..
із власного (навіяло фоткою, де хлопчина у червоному камбезі у розпорі сидить): "проходимо ми чергову вузость.. Думаю: - Десь у цьому районі найскладніші проходи "фантазія" і "ужба" верхня та нижня десь тут. Фантазія мене не лякає - там вже не таке викидали. Єдине лякає та "ужба верхня", бо її і низом не солодко проходити, а верхом там 2..3 метри летіти до нижньої розпори, а потім навряд чи спиною імпульс втримаєш і вже із викрученим плечем у щілині десь затисне. Та все нічого рухаємось потроху - група з новачків, хоча й підготовлених, складного має нічого не бути. І тут раптом вилажу - а хтось униз змістився, хтось на пів метра вгору подався.. і за поворот - і всі у розпорі рухаються десь в одному напрямку.. нікого не видно... наразі ужбаааа... йптаний бабай - хоч би попереджали - пів на одинадцяту ночі і такі екстріми! Ну та верхньою полізли вже двоє - один і з них вперше сьогодні під землею - не годиться і мені нижньою розпорою рухатися! Та може воно і не так страшно як Макс казав.. Краще б Макс нічого не казав - он хлопці не знаючи складності розпори може і не переймалися анітрохи, а собі вилазиш за поворот, оцінюєш... отакої - під спину ребристістості дрібненькі і не завше зручні для спини, а під ноги - ще гладша стіна і просто вертикальна - моміж двох стінок 3 метри розпиратися. Ну та спина міцна, включаю м"язи і пішов: ноги, плечі, спина, ноги, плечі, спина, лопатками зачепився, поперек розвантажив, вдох/видих і знов стіни натирати. Аж ось і поворот, і вхід у вузость під рукою - головне на кутку на розвороті все правильно зробити і у воронку вузості ногу не ставити, бо як поїде, то вже не зачепишся. Оп: ноги переставив, якийсь пасив під руку - оце так щастя! ..рукам тут взагалі не дуже щастить.. Одну ногу у воронку отвору, перше плече всунув і... тіло вже само сповзає, як масло, в чергову дірку до переходу все глибше вниз..."
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
